Стрес може суттєво змінювати структуру мозку: які висновки зробили науковці.

Не секрет, що стрес негативно впливає на здоров'я, в тому числі й на мозок, а соціальний стрес сам по собі може призвести до накопичення окислювального стресу. Цей дисбаланс вільних радикалів і антиоксидантів пошкоджує клітини і може викликати широкий спектр проблем, від раку до неврологічних розладів і артриту, пише Popular Science.

У новому дослідженні команда з Центрального Мічиганського університету зосередилася на розумінні того, що перетворює стрес від зовнішнього соціального тиску в окислювальний стрес. Для цього команда вивчала дуже соціальний і ієрархічний вид риб, відомий як цихліди. Результати роботи науковців були опубліковані в журналі Frontiers in Behavioral Neuroscience.

За словами співавтора дослідження, біолога Пітера Дейкстри, вони з колегами виявили, що низький ранг, як правило, пов'язаний з вищим рівнем окислювального стресу в мозку. Науковці також дійшли висновку, що на закономірності окислювального стресу в мозку, ймовірно, впливає соціальний досвід, що модулює клітинні процеси в мозку.

Відомо, що в дикій природі існує понад 1300 видів цихлід: як правило, ці прісноводні риби мешкають у тропічній Америці, материковій Африці, на Мадагаскарі та в південній Азії. Дослідження вже показали, що у самців цього виду існує сувора і дуже помітна соціальна ієрархія: домінуючі самці більші, агресивніші та яскравіші. Саме тому, за словами Дейкстри, фізіологія та соціальне життя роблять цей вид перспективним проксі-сервером для вивчення впливу соціального стресу на рівень окислювального стресу в мозку.

У ході дослідження науковці використовували 15 великих резервуарів, розділених на дві частини: в кожне з відділень помістили шість самок і двох самців. Кожній групі риб дозволили вільно взаємодіяти одна з одною, а також візуально взаємодіяти з сусідньою групою, яку вони могли бачити в прозорих резервуарах з невеликої відстані в лабораторії. Також дослідники додали в акваріуми те, що давало домінуючим самцям підстави захищати територію. Ця ієрархія залишалася стабільною протягом кількох тижнів експерименту.

На наступному етапі експерименту у самців взяли зразки крові, а також препарували їх мозок і виміряли розмір їх гонад відносно тіла. Варто зазначити, що у представників цього виду більші гонади вказують на вищий рівень андрогенів. Дослідники також виміряли маркери окислювального стресу та антиоксидантну здатність у кожному відділі мозку. Вважається, що ці антиоксиданти можуть протидіяти ефектам окислювального стресу, і вони обчислили окислювальну здатність і окислювальне пошкодження ДНК, присутні в кожному відділі мозку.

Результати вказують на те, що у риб з нижчим соціальним статусом спостерігалися вищі рівні окислювального стресу, а також нижча антиоксидантна здатність, ніж у риб з вищим статусом. У риб з вищим статусом також спостерігалися вищі показники окислювального стресу в крові, але їх мозок був краще захищений від нього. Показники репродуктивної активності, які пов'язані з високим статусом у цих риб, також були пов'язані з вищими рівнями антиоксидантів і нижчими рівнями окислювального стресу в мозку.

Водночас науковці вважають, що вплив статусу на окислювальний стрес дещо складніший, ніж може здаватися на перший погляд. Коли команда вивчала маркери окислювального пошкодження ДНК і антиоксидантну здатність у різних відділах мозку, різні маркери по-різному впливали на соціальний статус.

В результаті Дейкстра вважає, що результати їхньої роботи з колегами не обов'язково можуть бути застосовані і до інших тварин. Команда вважає, що знадобляться додаткові дослідження, щоб дізнатися про це трохи більше.