Втрата, яку не можна компенсувати: вчені пояснили, як смерть партнера впливає на нас.

Дослідження, проведене під керівництвом Університету Монаш, виявило, що самотність та горе після втрати партнера зберігаються незалежно від соціальної підтримки, самодостатності та загального стану здоров'я. Отже, втрата такої близької людини може стати переломним і руйнівним моментом для тих, хто втратив свою другу половинку, пише Cosmos.

Дослідження, опубліковане в журналі Archives of Gerontology and Geriatrics, проводили доктор Розанна Фрик-Полі, провідний експерт з самотності з Університету Монаш, та її команда. У їх науковій роботі взяли участь близько 750 овдовілих людей з продольного набору даних, досвід самотності яких вчені аналізували приблизно три роки до та після смерті партнера.

Результати показують, що самотність, пов'язана з тяжкою втратою, впливає на людей однаково, незалежно від статі, фінансового становища чи стану здоров'я. У дослідженні були використані дані дослідження Household, Income and Labour Dynamics in Australia (HILDA), в якому аналізувалися 19 щорічних опитувань для порівняння 749 овдовілих учасників з 8 418 одруженими людьми.

Хоча деякі підгрупи продемонстрували певну стійкість перед горем, ці ефекти були незначними. Більш заможні чоловіки відчували дещо менше самотності та соціальної ізоляції протягом двох років після тяжкої втрати, але врешті-решт ця перевага зникла. Аналогічно, чоловіки, які живуть у великих містах, спочатку були менш соціально ізольовані, ніж їхні сільські колеги, але з часом їх соціальна ізоляція зростала.

За словами автора дослідження, доктора Ахамьелеха Тешале, самотність була більш виражена серед певних груп. У чоловіків зв'язок між тяжкою втратою та самотністю був слабшим серед літніх людей та тих, хто не говорив англійською, але посилювався у тих, хто жив у бідності чи в сільській місцевості. Самотність жінок також послаблювалася з віком, але ускладнювалася такими факторами, як народження в неангломовній країні, бідність, зайнятість, волонтерство чи наявність тривалого психічного розладу.

Ці результати спростовують припущення про те, що міцні соціальні мережі або самооцінка можуть захистити людину від наслідків втрати партнера. Доктор Фрик-Полі підкреслила, що традиційні підходи до соціальної підтримки можуть бути неефективними в боротьбі з самотністю, пов'язаною з такою тяжкою втратою. Натомість вона наголосила на необхідності індивідуальних заходів, які допоможуть людям налагодити нові соціальні зв'язки та звичний спосіб життя, що дозволить їм знайти відчуття ідентичності, яке виходить за межі їхнього попереднього статусу партнера.

Доктор Хтет Лін Хтун зазначила, що в багатьох країнах наразі досліджується питання призначення "соціальних препаратів", коли медичні працівники замість ліків рекомендують такі громадські заходи, як кулінарні курси або групи для прогулянок. Такий підхід, орієнтований на пацієнта, дозволяє людям розробляти власні плани відновлення, допомагаючи їм відновити звичний спосіб життя та встановити нові соціальні зв'язки. Для тих, хто відчуває тривалу самотність, пов'язану з тяжкою втратою, ця стратегія може стати цінною альтернативою традиційним методам соціальної підтримки.

Дослідження горя та самотності постійно демонструють широкі емоційні та соціальні наслідки втрати партнера. За даними Національного інституту проблем старіння США, літні люди, які відчувають тривалу самотність, піддаються підвищеному ризику зниження когнітивних здібностей, серцево-судинних захворювань та депресії.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо ви відчуваєте проблеми, зверніться до спеціаліста.