На шляху до відновлення саблезубого тигра: науковці врятували вид, який опинився на межі вимирання (фото)

Іберійська рись з довжиною тіла менше 100 см і висотою 45 см — рідкісне видовище. У найнижчій точці в двох популяціях, які не взаємодіяли між собою в Іспанії та Португалії, залишалося менше 100 особин, і лише 25 з них були самками репродуктивного віку. В результаті вид опинився на межі зникнення, пише BBC.

За словами керівника програми розведення в Іспанії та Португалії Родріго Серра, ще 20 років тому іберійська рись перебувала в неймовірно жалюгідному стані: єдиним видом котячих, який піддавався такій загрозі, тисячі років тому був шаблезубий тигр.

Простими словами, іберійська рись була на межі вимирання. Скорочення популяції частково пов'язували з тим, що все більше земель використовувалося для сільського господарства. Однак свою лепту також внесли зростання кількості смертельних випадків на дорогах і боротьба за їжу. Справа в тому, що основною здобиччю рись є дикі кролики, а їх чисельність внаслідок двох пандемій зменшилася на 95%.

До 2005 року в Португалії просто не залишилося рисей, однак для Іспанії цей рік став успішним, оскільки в неволі народилося перше потомство. Потребувалося ще три роки, щоб Португалія ухвалила рішення про національний план дій щодо збереження виду. Це призвело до того, що в Сілвеші, Алгарві, був побудований Національний центр розведення іберійських рисей.

Робота центру була зосереджена на двох напрямках:

• підготовка до життя в дикій природі;
• спарювання для розмноження.

За словами Серра, коли вони з колегами помічають, що виводок стає більш впевненим, вони заходять і переслідують їх, створюючи багато шуму, щоб налякати тварин. Таким чином дослідники навчають рисей не наближатися до людей у дикій природі. Вчені також використовують спеціальну систему тунелів у центрі, щоб годувати тварин і звести до мінімуму взаємодію з людиною. Коли настає час, тварин випускають у дику природу.

Автори проекту відзначають, що саме генетика визначає, де саме опиняться рисі. Це необхідно для того, щоб знизити ризики інбридингу та хвороб. Навіть якщо рись народилася в Португалії, її можуть привезти в Іспанію.

За словами Педро Сарменто, який відповідає за реінтродукцію рисі в Португалії та вивчає вид вже більше 30 років, програма розведення та повернення тварин у дику природу була сприйнята як успіх. Однак вчені попереджають, що з ростом популяції можуть виникнути й проблеми.

Справа в тому, що рисей часто випускають на приватні землі в Португалії, а тому організаторам програми спочатку потрібно домовитися з власниками. За словами Сарменто, за час програми також були зафіксовані деякі напади на курники, але, на щастя, їх було небагато.

З моменту, коли Іспанія вирішила зосередити зусилля на порятунку виду, минуло майже три десятиліття, і тепер вчені вважають, що іберійська рись більше не знаходиться на межі зникнення. Більше того, дослідники сподіваються, що вже через 10 років вид досягне сприятливого статусу — щоб це сталося, чисельність особин у дикій природі повинна досягти 5000 — 6000 особин.