Раніше представник президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа в Україні натякнув, що обидві сторони повинні будуть піти на поступки, щоб припинити війну, що може включати відмову Києва від територій, окупованих Росією. Кіт Келлог сказав Fox News, що "обидві сторони трохи поступляться". Які можуть бути такі поступки, яка буде доля ЗАЕС і чи буде реально покарано зло - про це УНІАН поговорив з Ігорем Рейтеровичем, кандидатом політичних наук, політологом.
Що буде з Курщиною? Ми звідти просто вийдемо чи в обмін на неї Росія вийде з якоїсь нашої території? Адже головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що серед наших пріоритетів, в тому числі операція в Курській області. І на фоні розмов про можливі переговори виглядає так, що для нас це ласий шматок, звісно ж, який можна використовувати. А для Росії Курщина - цінна. Так чим і яку ціну вони готові заплатити за неї? Чи не вийде так, що в Москві визнають таку можливу ціну непомірною?
Поки що складно сказати, оскільки тут можуть бути різні варіанти. Але очевидно, що для нас це дійсно певний інструмент впливу на Російську Федерацію.
І згідно з тими планами, які ми бачили, які зливаються в медіа, але які офіційно не підтверджені, відбувається дійсно своєрідний обмін. Тобто Україна робить жест доброї волі - виходить з Курської області, росіяни йдуть з кількох інших областей України.
Наприклад, я чув про Запорізьку та Херсонську. Що вони, власне, це роблять для того, щоб повернути контроль над своєю так званою історичною територією.
Але для того, щоб цей план реалізувався, контроль над Курською областю має зберігатися до моменту початку переговорів про припинення активної фази бойових дій.
В іншому випадку це не матиме жодного сенсу, якщо, наприклад, Росія буде намагатися видалити наші війська з цієї території і потім говорити про те, що "а нам нема чого міняти", обмін тут неможливий, тому що у вас просто немає чого нам запропонувати.
Тому в цьому контексті, мабуть, треба дивитися на те, як ситуація, власне, буде розвиватися. І якщо на той момент контроль буде над цією територією збережено, тоді вже можуть бути різні варіанти, на що і як це можна буде міняти.
Ви згадали про Запорізьку область: в цих можливих поступках територіями передбачена доля ЗАЕС? Вона залишиться у окупантів чи повернеться додому?
Ми не знаємо про це. Розумієте, у чому суть: ми зараз говоримо про дуже гіпотетичні речі. Просто починає з'являтися нова інформація, вона не підтверджена, що Україна пропонувала транзит газу в обмін на Запорізьку атомну електростанцію. Але наскільки їй можна довіряти - це питання поки відкрите.
Я думаю, що за логікою, звісно, ЗАЕС повинна бути повернена Україні. Тому що це, в тому числі, і радіаційна безпека, атомна безпека. І зрозуміло, що це важливо для нас з економічної точки зору.
І виходячи з таких принципів, звісно, як мінімум, вся територія і вся атомна електростанція повинні повернутися під контроль України.
Але чи захоче Росія піти на це - знову ж таки, це риторичне питання. Все залежить від того, який інструмент тиску буде у нас і який інструмент тиску буде у Сполучених Штатів. Тобто як вони змусить Росію, власне, піти на такі умови.
А яка доля чекає сухопутний коридор у Крим в разі досягнення якогось мирного угоди? Фактично він зараз існує. Є шанс, що Маріуполь буде українським?
Якщо ми говоримо про різні сценарії, то при дуже оптимістичному сценарії цього коридору може не бути.
Але я боюся, що історія з Маріуполем, принаймні в нинішніх умовах, - вона точно не позитивна для України.
Росія вже намагається просувати такий наратив, що є як мінімум дві області - Донецька та Луганська, які точно повинні бути під контролем Російської Федерації. Ну, а до якої області відноситься Маріуполь? Ось, розумієте, у чому питання?
Тобто тут така маніпуляція географічними кордонами і географічними термінами. Але Росія готує ґрунт для цієї маніпуляції. Готує досить давно. Тому може бути таке, що частина територій Херсонської та Запорізької областей дійсно буде повернена, але от в межах, власне, Донецької області Росія буде до кінця стояти і вимагати від Сполучених Штатів і від інших країн, і від України, в тому числі, поступок у цьому питанні.
Розмова не йде ж про офіційне визнання приєднання цих територій до Росії. Ні. Цього не буде ні за яких обставин. Але в контексті якогось фактичного контролю, скоріше за все, так і буде.
А як українське суспільство буде реагувати на мирну угоду між Україною та Росією? Готові чи українці до компромісу, який фактично завжди означає якісь поступки? Готові чи люди пожертвувати, скажімо так, до останнього? І де ця остання межа?
Якщо ми подивимося на результати опитувань, які є на сьогоднішній день, то значна частина українців на завершення бойових дій готові. Вони, в принципі, розуміють, що це буде не супер оптимістичний сценарій для України.
Але вони готові на нього погодитися в обмін на певні гарантії безпеки для нашої держави. Тобто, що в майбутньому широкомасштабна війна з боку Росії не повториться.
Тут питання просто в тому ж, які будуть умови перемир'я, - це перше, і по-друге - які, дійсно, гарантії безпеки отримає Україна. Якщо вони будуть достатніми і дійсно відповідатимуть нашим національним інтересам, - переважна більшість підтримає цю історію.
Проте певний біль, звісно, залишиться. Вона нікуди не дінеться. Але це буде визнано як менше зло. Що краще так, ніж продовження з незрозумілими перспективами.
А слово Путіна на переговорах - воно взагалі чогось варте буде? І якщо так, то хто буде забезпечувати цю реальну його вартість: російські еліти, миротворці західні чи ціни на нафту, або якісь заяви Трампа?
Думаю, що тут ключовий момент - це саме гарантії, які буде отримувати Україна, а не якесь там слово Путіна або якась підпис під якимось документом.
Плюс, можливо, додаткові гарантії з