Невдала ідея: як через мисливців чисельність койотів у США зросла в кілька разів.

Нещодавнє дослідження, проведене за допомогою широкої мережі з понад 4500 камер спостереження за дикими тваринами, виявило вражаючі закономірності в популяції койотів по всій території США, спростувавши давні припущення про ефективність боротьби з хижаками. Всупереч традиційним уявленням про раціональне використання диких тварин, які підтримують полювання як метод контролю, результати дослідження свідчать про те, що полювання може ненавмисно збільшити чисельність місцевих койотів, пише ScienceBlog.

Дослідження, опубліковане в журналі Ecography, базується на даних проекту Snapshot USA, однієї з найбільших на сьогоднішній день мереж камер спостереження за дикими тваринами, що дозволяє дослідникам спостерігати за поведінкою койотів на різних ландшафтах. "Інтенсивне знищення койотів, безумовно, може скоротити популяцію в короткостроковій перспективі, але воно також може призвести до появи молодших популяцій койотів з вищими показниками відтворення та імміграції", — пояснив Ремінгтон Молл, доцент Університету Нью-Гемпшира та автор дослідження, зазначивши, що дані показують більше кількість койотів у районах, де полювання було дозволено.

Зіставивши записи з камер зі супутниковими знімками та вдосконаленим моделюванням, команда розробила першу комплексну карту чисельності койотів у США. Ця карта виявила відмінності в динаміці популяції залежно від середовища проживання та присутності великих хижаків. Результати показують, що великі хижаки, такі як ведмеді та пуми, мають більший вплив на контроль чисельності койотів, ніж втручання людини. Роланд Кейс, професор-дослідник з Університету штату Північна Кароліна, підкреслив цей природний баланс, пояснивши: "Наша робота свідчить про те, що сприяння відновленню чисельності великих м'ясоїдних, особливо в певних місцях проживання, з більшою ймовірністю призведе до скорочення чисельності койотів, ніж безпосереднє полювання на них людьми".

Дослідження показало, що чорні ведмеді особливо ефективні в лісових районах, в той час як пуми обмежують популяцію койотів на відкритих просторах. Крім того, в дослідженні вивчалася адаптація койотів до міського середовища. Виявилося, що хоча в центрах міст з високою щільністю населення койотів менше, у передмістях їх популяції можуть залишатися стабільними. У цих районах поєднуються природні ресурси і змінене людиною середовище, що робить їх ідеальними для койотів, схильних до опортунізму.

Крім того, за регіональними даними, найбільша чисельність койотів спостерігається на південно-західному заході США, в той час як на північно-сході їх порівняно менше, що свідчить про розширення виду вже й на нові території. У дослідженнях динаміки дикої природи часто підкреслюється, що зусилля з видалення тварин можуть ненавмисно сприяти зростанню їх популяцій. Наприклад, подібна репродуктивна компенсація спостерігалася в деяких популяціях оленів та кабанів, де збільшення народжуваності слідувало за зусиллями по контролю їх чисельності з боку людини.