Загадка Титана розкрита: чому супутник Сатурна не втратив свою атмосферу, хоча, здавалося б, мав би це зробити.

Єдиним світом у Сонячній системі, після Землі, що має товсту і щільну атмосферу, є Титан. Це найбільший супутник Сатурна і другий за розміром супутник планети в Сонячній системі. Атмосфера Титана складається на 95% з азоту і на 5% з метану. Метан в атмосфері Титана — це те, що дивує вчених. Він мав би зникнути протягом кількох десятків мільйонів років, тому вся атмосфера Титана повинна була б замерзнути і зникнути. Але цього не сталося. Це означає, що існує процес, який підтримує атмосферу Титана в стабільному стані. Автори дослідження, опублікованого в журналі Geochimica et Cosmochimica Acta, з'ясували, в чому секрет, пише Universe Today.

Титан поступається за розміром тільки супутнику Юпітера під назвою Ганімед. Поверхня найбільшого супутника Сатурна покрита піщаними дюнами, крижаними горами та рідкими вуглеводневими озерами, які складаються з метану та етану. Вчені вважають, що під корою Титана знаходиться величезний океан рідкої води, що підвищує ймовірність існування там мікробного життя.

За словами авторів дослідження, хоча Титан має лише 40% розміру Землі, його атмосфера в 1,5 рази щільніша, ніж на нашій планеті. Тому навіть при нижчій гравітації, ніж на Землі, прогулянка по поверхні Титана буде нагадувати плавання під водою. Незважаючи на наявність атмосфери, люди не можуть жити на Титані, адже там немає чим дихати.

На думку вчених, наявність метану є вирішальним для існування атмосфери Титана. Метан постійно видаляється з атмосфери під впливом сонячного світла і мав би зникнути протягом кількох десятків мільйонів років, що призвело б до зникнення атмосфери Титана.

Щоб з'ясувати, чим атмосфера супутника Сатурна продовжує існувати, вчені провели експерименти та отримали цікаві результати.

Шість років тому вчені припустили, що метан в атмосфері Титана може постійно поповнюватися за рахунок нагрівання великих обсягів органічних матеріалів у надрах супутника Сатурна. При цьому відбувається виділення азоту та метану, які просочуються на поверхню і потрапляють в атмосферу. Ця теорія була розроблена на основі даних з космічного апарата "Кассіні", який з 2004 по 2017 рік вивчав Сатурн і його супутники.

Вчені провели експерименти, під час яких вони нагрівали органічні матеріали до температур від 250 до 500 градусів Цельсія при тиску до 10 кілоБар. Це імітувало умови, виявлені під поверхнею Титана. В результаті вчені спостерігали утворення достатньої кількості метану, яке дозволило б поповнити атмосферу Титана до того рівня, який спостерігається зараз. Тобто теорія була підтверджена.