У басейні Амазонки існувала розвинена цивілізація, про яку ніхто не знав: це змінює все.

На краю тропічних лісів Амазонки, на півночі Болівії, розташована савана під назвою Льянос-де-Моксос — це улюблене місце дослідників, включаючи Умберто Ломбардо з Автономного університету Барселони. Раніше археологи вважали, що ґрунт басейну Амазонки надзвичайно бідний, щоб підтримувати населення до прибуття європейців, однак результати нової роботи науковців змінюють цю думку, пише The Economist.

В останні роки ідея про те, що доколумбова Амазонія була неторканою, втратила популярність: вчені виявили кілька ліній доказів, які свідчать про те, що люди жили тут, а деякі види дерев були пересаджені. Проте, тривалий час науковці не могли зрозуміти, наскільки великою була ця цивілізація і скільки людей вона могла підтримувати.

Нове дослідження очолив Умберто Ломбардо, і йому з колегами вдалося довести, що ідея "неторканої доколумбової Амазонії" насправді була помилковою. Під час дослідження доктор Ломбардо з колегами виявили докази масштабної гідротехнічної інженерії, а також вирощування кукурудзи. Все це підтверджує факт того, що в цьому районі, ще за століття до прибуття Колумба, проживало велика кількість людей.

Льянос-де-Моксос в основному рівнинний і затоплюється від трьох до шести місяців на рік. Але деякі пагорби підносяться над рівнем води: там ростуть дерева і живуть люди, будуючи з глини через відсутність каменю. Автори дослідження зазначають, що залишки деяких з цих земляних споруд все ще можна побачити й сьогодні.

Результати дослідження показують, що в цьому районі розташовані сотні курганів загальною площею 4 500 квадратних кілометрів; деякі з них досягають висоти понад 20 метрів і займають 20 гектарів — вони з'єднані між собою насипними дорогами, які тягнуться на кілометри.

Автори дослідження зазначають, що ці споруди були збудовані людьми, відомими сучасній науці як культура Касарабе, яка процвітала близько 1000 років. Масштаб земляних споруд Касарабе свідчить про те, що їх було багато. Це ставить питання про те, як вони харчувалися.

Команда доктора Ломбардо використовувала супутникові знімки та LIDAR, здатний знімати рослинність, щоб виявити рельєф місцевості. Вчені виявили систему каналів і ставків навколо курганів — передбачається, що канали відводили воду з савани в ставки під час сезону дощів. Далі воду зберігали для вирощування в більш сухі періоди. Автори дослідження вважають, що така система дозволила б місцевим поселенням займатися сільським господарством протягом року.

Команда також досліджувала місцеві відкладення на предмет пилку та фітолітів — мікроскопічних кремнієвих структур, які утворюються у багатьох рослинних тканинах. Пилок і фітолітів свідчили про те, що Касарабе вирощували кукурудзу, виключаючи майже все інше.

Водночас вчені визнають, що чисельність місцевої цивілізації все ще залишається невідомою. Земляні роботи дійсно обширні, але вони могли бути збудовані поступово невеликою групою людей протягом тривалого часу. Оцінка того, скільки кукурудзи було вироблено — і скільки її могло б підтримувати — вимагатиме подальших польових досліджень. Також потрібно визначити сорти вирощуваної кукурудзи, оскільки вони не були б такими ж продуктивними, як сучасні сорти.

За словами співавтора статті Едуардо Невеса з Університету Сан-Паулу в Бразилії, нещодавні спроби оцінити доколумбове населення басейну Амазонки досягли 8-10 мільйонів осіб. Однак вчені визнають, що це всього лише "обґрунтовані припущення".

Самі по собі Касарабе залишаються загадковими. Кам'яні сокири та прикраси з міді та лазуриту вказують на торгівлю з Андами і з тим, що сьогодні є Бразилією. Різні способи поховання мертвих — деякі більш розкішні, ніж інші — натякають на соціальну ієрархію. Найбільші кургани могли мати особливе релігійне значення або бути пов'язані з політичною владою.