МАСОВІ ЗВІЛЬНЕННЯ І ПРИЗНАЧЕННЯ У КЕРІВНИЦТВІ ЗСУ

Про масштабні зміни в Збройних силах України, які тривають вже кілька днів.

17 ГЕНЕРАЛІВ ЗНЯТІ З ПОСАД

На даний момент, якщо ми не рахуємо посади самого головнокомандувача Збройних сил, відбулось 17 звільнень з посад, 17 генералів зняті з посад. Фактично всі ці генерали виведені в розпорядження і, можливо, будуть призначені на інші посади. Бо не завжди звільнення означає, що людину викинули, вона покарана або переведена на якусь невпливову посаду. Інколи звільнення – це переведення на іншу посаду, можливо, навіть більш вагому.

Михайло Забродський, генерал-лейтенант — з посади заступника головнокомандувача Збройних сил України. Так, це команда Залужного. Тобто очевидно, що команда ця буде змінена.

ЄВГЕН МОЙСЮК ЗНЯТИЙ З ПОСАДИ ЗАСТУПНИКА ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧА ЗСУ

Генерал-лейтенант Євген Мойсюк — з посади заступника головнокомандувача ЗСУ. Євген Мойсюк був реально правою рукою Валерія Залужного.

Це коли ще він був командиром бригади фотографія. Він був координатором, представником Головнокомандувача на стратегічних напрямках, проводив відеоконференції. Фактично був координатором під час проведення Херсонської наступальної операції, координатором був на Півдні. Тобто це була права рука, близька довірена особа Залуженого.

СЕРГІЙ ШАПТАЛА ЗНЯТИЙ З ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗСУ

Генерал-лейтенант Сергій Шаптала звільнений з посади начальника Генерального штабу Збройних сил України. Теж відома людина, начальник Генерального штабу — фактично та людина, яка керувала усіма справами, фактично вела всю адміністративну розпорядчу роботу по Збройних силах.

ВІКТОР БОКІЙ ЗНЯТИЙ З ПОСАДИ ЗАСТУПНИКА НАЧАЛЬНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗСУ

Далі. Генерал-лейтенант Віктор Бокій, заступник начальника Генерального Штабу Збройних сил України, знятий з посади. Хочу сказати по цьому генералу. Він не є публічною особою, про яку багато говорять, але мені прикро, що Віктор Бокій знятий з посади. Я з ним особисто не знайомий, але я знаю багатьох українських командирів, які дуже схвально відгукуються про діяльність Бокія і я сподіваюсь, що цей генерал теж знайде якусь гідну посаду в Збройних силах. Тому що я орієнтуюсь завжди не на якесь суб’єктивне бачення, а на відгуки командирів, які дають на фронті результати, які мають авторитет і вагу в армію.

ОЛЕКСАНДР КИРИЛЕНКО ЗНЯТИЙ З ПОСАДИ ЗАСТУПНИКА НАЧАЛЬНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗСУ

Далі. Генерал-лейтенант Олександр Кириленко — з посади заступника начальника Генерального штабу ЗСУ. Ця зміна, я думаю, не викличе таких великих розчарувань. Генерал Кириленко займався питаннями логістики. Як ми знаємо, з логістикою в армії завжди великі проблеми. З логістикою, з озброєннями – з цим є великі проблеми. Тому це зрозуміла зміна в команді.

Генерал-майор Володимир Коваль з посади заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України. Це зрозуміле теж зняття з посади.

СЕРГІЙ НАЄВ З ПОСАДИ КОМАНДУВАЧА ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Генерал-лейтенант Сергій Наєв. У нього була посада командувача об’єднаних Збройних сил України. Хочу нагадати, що була ще до війни проведена така реформа. Створені об’єднані сили. Тобто спроба… був створений штаб об’єднаних сил, об’єднаний оперативний штаб. Це був такий орган, який мав керувати усіма військами під час війни, щоб головнокомандувач мав вільні руки, все оперативне командування здійснювали з єдиного центру. На жаль, реформу провели, але традиції в армії і оці політичні комбінації, фрагментації, те, що Верховний головнокомандувач вирішив всю цю логіку зруйнувати, призвела до того, що об’єднаний оперативний штаб у нас фактично не працює. Армію роздробили на кілька фрагментів. Там Сирський, там Залужний-Тарнавський і вся ця система – логічно – не працює. Тому у Наєва фактично була посада непрацюючого командувача об’єднаних сил і одночасно він був командувачем оперативно-стратегічного угруповання, яке контролювало північ України, на кордонах на півночі України, на кордонах з Росією, Білоруссю. І зараз його зняли з посади. Я думаю, що це такий еволюційний шлях розвитку. Я думаю, що заміна, яка в армії для всіх зрозуміла, яка має свою логіку.

Генерал-майор Ігор Палагнюк з посади начальника штабу-заступника командувача сухопутних військ. Я думаю, теж там особливих проблем в армії не буде. Я не думаю, що Палагнюка зняли. Він людина, яка має довіру Олександра Сирського. Тому я думаю, що можливо, цілком імовірно, його просто пересувають на іншу посаду.

Генерал-майор Віктор Кучеренко з посади начальника головного оперативного управління генерального штабу ЗСУ. Кучеренко всім відомий в армії – він займався персоналом. Це непублічна особа. Оперативне управління ГША, це очевидно заміна команди. Це зрозуміло.

Генерал-майор Лучніков, начальник головного управління ГША – це також зміна команди. Тут теж логіка.

ВАСИЛЬ ЗУБАНИЧ ЗНЯТИЙ З ПОСАДИ КОМАНДИРА 10 АРМІЙСЬКОГО КОРПУСУ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗСУ

Бригадний генерал Василь Зубанич з посади командира 10 армійського корпусу Сухопутних сил України. Я думаю, що в армії підлеглі генерала Зубанича, який у нас керував обороною… я так скажу, не керував обороною, а який займав посади в управлінні обороною спочатку Харкова, потім Сєверодонецька-Лисичанська, потім побув ще трохи в Бахмуті. А потім отримав чомусь після цих невдалих своїх дій, які, на жаль, створювали велику кількість конфліктів і проблем на місцях, чомусь він був пересунутий на посаду командира корпусу на ділянці прориву на Токмак. І м’яко кажучи, його планування, його управління на тому напрямку ніяких серйозних результатів не принесло. Особливо для мене показник, коли замість якісного планування і взаємодії з людьми, генерали починають гасити кризу тим, що самі починають давати накази командирам рот, командирам взводів, тобто втручаються і ламають систему управління. На жаль, це генерал Зубанич. Якби у нас в оборонних силах існувала процедура аналізу післядії, то його ще після того, як він був деякий час у Штабі оборони Харкова, не призначали б на такі відповідальні посади. Тим більше після того, як він дивним чином разом з Мар’яною Безуглою керував обороною Лисичанська і Сєверодонецька. На жаль, логіка не завжди зрозуміла пересування по посадах. Я думаю, що підлеглі Зубанича зараз трохи зітхнуть з полегшенням. Подивимось, куди його можуть призначити. Таких у нас енергійних людей, керівників в армії, на жаль, багато.

Андрій Гнатов звільнений з посади командира корпусу морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ. Я думаю що це якраз тимчасовий такий хід. Це звільнення не направлене на те, щоб людину прибрати, відсторонити від справи. Я думаю, що оскільки Гнатов зустрічався особисто з Верховним головнокомандувачем Володимиром Зеленським, проглядається, що він може бути призначений на посаду командувача, імовірний напрямок — командування морської піхоти. Тобто є корпус морської піхоти. Це адміністративна структура управління. А є командування морської піхоти, яке займається безпосередньо бойовими діями бригад морської піхоти, і бригади морської піхоти діють під його керівництвом. На даний момент, ми знаємо, морпіхи воюють на Дніпрі, воюють на плацдармі в Кринках, тому, зивчайно, там також є зміни. Командувача морської піхоти зараз там змінено. Генерал Юрій Содель призначений на іншу посаду. По Гнатову поки що призначення нема. Але будемо дивитись, що далі.

Генерал-майор Максим Миргородський знятий з посади командувача Десантно-штурмових військ. Я щиро вітаю усіх десантників з такою новиною, сьогодні таке радісне пожвавлення серед десантно-штурмових військ. Скажу так. Я знав Максима Миргородського як просто чудового бойового командира батальйону 79 десантно-штурмової бригади. Він реальний Герой війни. У 14-15 роках завоював справжній бойовий авторитет своєю сміливістю, рішучістю, безпосередньою участю, управлінням боями з бойових порядків. На жаль, після початку вторгнення його методи управління в ДШВ викликали дуже багато критики серед підлеглих, його методи управління боєм на рівні роти, взводу викликали дуже великі проблеми в командуванні і призводили до того, що він постійно знімав командирів, причому цілком адекватних командирів бригад і батальйонів. Тому я думаю, що йому зараз дадуть відпочити, це буде позитивним кроком для десантно-штурмових військ. І десантники про це сьогодні багато говорять.

Бригадний генерал Олександр Тарнавський звільнений з посади командувача військ. Насправді він знятий з посади, тут написано, ОК Схід. В принципі він командувач оперативно-стратегічного угруповання військ Таврія. Це всім відомо. Це публічна інформація, ніяка не секретна. Тобто цей напрямок фактично половина фронту. Він також був у команді Валерія Залужного. І у нас на фронті, я казав, є армія Залужного, армія Сирського. Тобто вони конкурують між собою. На жаль, далеко не завжди ця конкуренція призводила до позитивних результатів. Ми бачимо, що Олександр Сирський був командувачем ОСУВ Хортиця. Сирський зараз залишив посаду ОСУВ "Хортиця", там вакантна посада. Тарнавський залишив посаду командувача ОСУВ Таврія. Це вакантна посада. Наєв тепер з північного ОСУВ знятий. І там буде ще одна зміна. Також змінений командувач ОСУВ на Півдні. Михайло Драпатий. Він пішов на підвищення.

Генерал-майор Сергій Лівтінов знятий з посади командувача військ ОК Захід. Він був також командувачем оперативно-тактичного угруповання на південному напрямку. Я думаю, що багато людей в армії, які знають генерал-майора Літвінова, не будуть страждати через це. Достатньо суперечлива біографія, проходження посад і методи управління, які доволі сильно критикуються в армії. Я думаю, що це не буде проблемою. Хоча, враховуючи політичні зв’язки, можливості просто неймовірні апаратні і адміністративні у генерала Літвінова, я зовсім не здивуюсь, якщо він отримає теж якусь посаду, теж важливу, вагому. У нас в армії, як ми знаємо, можливо все.

Генерал-майор Володимир Миронюк з посади командира корпусу резерву. Не можу сказати якихось деталей. Я думаю, що з огляду на те, як організована робота в корпусі резерву, це також нормальна, логічна зміна. Також абсолютно еволюційна і питань, я думаю, до цього не буде.

Кого призначили на посади.

ВАДИМ СУХАРЕВСЬКИЙ — ЗАСТУПНИК ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧА ЗСУ

Про що приємно сказати ? Полковник Вадим Сухаревський – полковник! — до недавнього часу командир10 мотопіхотної бригади призначений заступником головнокомандувача Збройних сил України. По суті, це одна з найвищих посад у військовому керівництві. Вадим Сухаревський представлень не потребує. Це людина, яка має великий авторитет в армії. Цей авторитет побудований не на тому, що у нього є гарний піар, а це людина, яка своїми руками зробила свою біографію. Для мене велика честь, я познайомився з Вадимом Олеговичем, коли він ще був старшим лейтенантом і навчався в Академії в Києві. Вадим Сухаревський – це та людина, яка фактично розпочала війну і збройний спротив російським окупантам. Саме старший лейтенант Вадим Сухаревський, командир роти 80 аеромобільного полку 13 квітня 2014 року перший в Збройних силах України віддав наказ відкрити вогонь по російських окупантах. Російська диверсійна група в той момент під Слов’янськом 13 квітня, російська диверсійна група зі спецзагону ФСБ під командуванням полковника Ігоря Гіркіна, росіянина, отримала наказ з Москви розпочати війну, і вони напали на підрозділ Служби безпеки України, підрозділ десантників, який виїхав біля Слов’янська, на дорозі стояв, ішла нарада командирів. Раптом під’їхали російські диверсанти, відкрили вогонь. На той момент в Збройних силах України діяла сувора заорона відкривати вогонь. Рота Сухаревського, найкраща рота 80 аеромобільного полку з БТРами була у бойовій готовності. Але за наказом командира полку полковника Копачинського, разом з ним був командувач аеромобільних військ ЗСУ полковник Швець, вони заборонили стріляти. За наказом командира Копачинського кулемети в БТРах десантників були розряджені. Уявляєте собі? Ніякої війни, не стріляйте. Крім того, Копачинський особисто агітував солдатів і казав, у жодному разі не стріляйте, бо вас потім будуть судити.

Так от, коли старший лейтенант Сухаревський побачив, що ворог веде вогонь, невідомі люди відкрили вогонь по бійцях СБУ, він на свій страх і ризик порушив наказ безпосереднього командира і дав наказ "заряджай, вогонь!". Буквально, як кажуть підлеглі, наказ Сухаревського звучав так: "х*лі ти смотришь, ї*аш". Я вибачаюсь, але це історична фраза. В цей момент десантники відкрили вогонь. Після цього росіяни відступили. У нього також були втрати. Фактично Сухаревський врятував українських воїнів. Він також на свій страх і ризик своїм рішенням двох поранених бійців СБУ на БТРі вивіз до лікарні. Також це дозволило врятувати їм життя. Крім цього подвига, Вадим Сухаревський був у найбільш запеклих боях на найбільш небезпечних ділянках війни. Він пройшов найжорстокіші бої 14, 15, 16 років. Створив фактично з нуля знаменитий 503 батальйон морської піхоти. На початку війни у березні 22 року знов довів свій високий рівень. Він прийняв фактично розбиту на Херсонщині 59 мотопіхотну бригаду, зробив її боєздатним з’єднанням, яке зараз гідно б’ється півенніше Авдіївки. Це з’єднання є зразком ефективного управління. Авторитет Вадима Сухаревського беззаперечний. Я вважаю, що велика честь і велика демонстрація позитивних змін в армії, коли люди такого рівня отримують посаду заступника головнокомандувача ЗСУ, Вадиму Сухаревському довірено найважливіше і найдорожче питання в армії. Він зараз буде командувати силами безпілотних систем. Це новий ключовий засіб війни. Першими на полі бою мають іти дрони, зменшувати втрати наших бійців і збільшувати втрати ворога. Керувати цим зараз буде саме Вадим Сухаревський. Це дійсно великий крок вперед.

Далі. Андрій Лебеденко, полковник, заступник головнокомандувача Збройних сил України. Тут також, це важливе рішення. Вже нового головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Полковник Лебеденко – це начальник зв’язку оперативно-стратегічного угруповання Хортиця. Це людина, яка як зв’язківець в армії має великий авторитет. Є дійсно людиною, яка просуває розвиток систем зв’язку, систем радіоелектронної боротьби. Він буде відповідати як головнокомандувач за розвиток інноваційних проєктів, я думаю, за розвиток систем РЕБ, систем зв’язку. Це в армії більшістю командирів сприймається як позитивний знак. Те, що компетентну людину призначають на найвищу посаду в своїй галузі – це також велика надія.

АНАТОЛІЙ БАРГИЛЕВИЧ — НАЧАЛЬНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗСУ

Далі. Генерал-майор Анатолій Баргилевич, начальник Генерального штабу Збройних сил України. Можна сказати тільки, що Баргилевич був начальником штабу ОСУ Хортиця і він був командувачем сил територіальної оборони. Тобто це права рука Олександра Сирського. Нічого особливого сказати не можна. Достатньо є суперечливі дані. Але людина, яка в принципі… зрозуміло, що тільки він з команди Сирського. Тільки особа може керувати справами Генерального штабу, вести всю адміністративну управлінську роботу. Звичайно, що Сирський міг довірити тільки людині, яка з ним тривалий час ішла поруч.

Бригадний генерал Олексій Шевченко призначений на посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України, буде відповідати за логістику. Нічого такого особливого, якихось таких видатних заслуг Шевченка у військах сказати не можуть. Він завжди був на тилових посадах, був у військових учбових закладах. Чим він себе проявив як логіст, як організатор постачання – у військах це невідомо. Таких заслуг у війні нема. Логістика, на жаль, це завжди така абсолютно відсутня професійна ланка в Збройних силах, професійна інституціоналізація цього процесу. І завжди на цю посаду призначають не те, що людей, які в цьому розбираються, а якісь довірені особи, розбираються в документообігу, в папірцях і можуть виконувати особисту волю керівника. Тому, я думаю, що це якраз випадок, коли скоріш за все зіграла роль якась довіра, особисте знайомство із Сирським. Сказати щось про це призначення позитивне я не можу, тому що у військах ця людина, у війні себе не проявила під час вторгнення.

Бригадний генерал Володимир Горбатюк, заступник начальника Гнерального штабу Збройних сил України. Це дуже, на мій погляд, позитивне призначення, яке дуже схвально оцінюється більшістю українських командирів. Генерал Горбатюк навчався в Сполучених Штатах. Він володіє англійською мовою. Він навчався в Інституті війни у Вашингтоні. Він є одним з фахівців по застосуванню автоматизованих систем управління в Збройних силах. Він просуває ідею застосування електронних систем планування бою, управління боєм. Насправді він дійсно в цьому є фахівцем. Він розбирається. Це така велика надія, що можливо, в цьому напрямку будуть зміни. Горбатюк не має досвіду самостійного командування. Але ця людина в армії вважається хорошим штабістом. Він завжди на штабних посадах. Тому як командир, який би командував самостійно якимось з’єднанням, він себе не проявив. Але оскільки його спеціалізація це саме управління військами – це вдале призначення. Крім того, хочу сказати, що всі пам’ятають одне з найвідоміших відео на початку війни, як український військовий іде з гранатометом NLAW і перед ним наші танки і знищуються 3 одиниці російської бронетехніки. Це голова російської колони. Так от, це відоме всім відео було зняте 26 лютого біля села Іванків на трасі Чорнобиль-Київ. Якраз та людина, там на відео хтось говорить: о, дивіться, іде генерал. Так от, це якраз іде генерал Горбатюк. Він, чесно кажучи, не стріляв з NLAW, але там був, на цій трасі, один з батальйонів 14 бригади Збройних сил України. Ці воїни прийняли бій з величезною російською колоною, яка на кілька кілометрів тягнулась. Вони дійсно зупинили на деякий час прорив росіян. Зупинили цей бліцкриг. Колона йшла на Київ з Чорнобиля. Під селом Іванків був даний бій. Якраз я по тому відео запам’ятав генерала Горбатюка. Тоді він був начальником штабу оперативного угруповання Волинь і особисто для того, щоб на власні очі бачити обстановку і ухвалювати рішення, дивлячись на дії наших військ, він був на самій передовій і зустрічав російську колону. У мене такі вчинки викликають повагу. Звичайно, генерала визначають не по тому, що він сміливий. У нас є сміливі генерали, які, на жаль…. Генерали, можливо, не завжди себе почувають на своєму місці і краще воюють з автоматом. Але Горбатюк якраз штабіст. Він фахівець у системах управління. Це дуже обнадійливе в комплексі з Лебеденком, у комплексі із Сухаревським призначення.

МИХАЙЛО ДРАПАТИЙ — ЗАСТУПНИК НАЧАЛЬНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГОШТАБУ ЗСУ

Бригадний генерал Михайло Драпатий, заступник начальника Генерального штабу Збройних сил. Він буде відповідати за бойову підготовку. У мене особисто і в армії ця людина викликає велику довіру. Мен випала честь написати в 2014 році першим такий матеріал про Драпатого. Саме він 7 серпня 2014 року, будучи командиром 2 батальйону 72 механізованої бригади, очолив прорив наших підрозділів, оточених росіянами біля Червонопартизанська, притиснутих до кордону. До останнього два наші батальйони 72 бригади вели там бої, намагалися втримати ці позиції дуже важливі, перерізати шляхи сполучення російських військ, які йшли в Україну. Драпатий ризикував тоді дуже сильно собою і тоді сталася дуже відома скандальна історія. Після того, як, вичерпавши усе спорядження, боєприпаси, воду, наші війська нарешті отримали наказ прориватися назад, треба було прориватися вздовж кордону з Росією на 40 км, один з батальйонів 72 бригади прийняв рішення, командири прийняли рішення знищити зброю, перейти кордон у Росію і, таким чином, через позиції, через територію ворога повернутися в Україну. Вони повернулись в Україну. Але звичайно, російська пропаганда це використала по максимуму, цю подію. Але 2 батальйон 72 бригади, яким командував саме майор Драпатий, вирішив прориватись. Він зі всією зброєю, технікою, зібрав усіх бійців різних підрозділів, які були навколо нього, очолив прорив і здійснив його з мінімальними втратами. Вийшов, вивів навіть значну частину вцілілої техніки. Тоді про нього мені довелось написати. Я був якраз в той момент на фронті і бачив, в яких умовах воювала72-га. Мені приємно, це велика честь для нашої армії, що саме такі керівники зростали по посадах весь цей час. Всюди Драпатий проявляв себе гідно. Зараз, на мій погляд, він був дуже компетентним, дуже сучасним і ефективним керівником – це я знов не своє власне бачення кажу, а бачення командирів різних рівнів. Він отримав посаду командувача оперативно-тактичного угруповання на півдні. Він себе проявив на цій посаді, підкреслюю, дуже гідно. Я вважаю, що дійсно це проблема, що Драпатого зараз не буде на півдні, бо це людина компетентна, яка може налагодити систему управління, застосування і дронів, і систем радіоелектронної боротьби. Але це дуже позитивний сигнал, що такі люди – Драпатий, Сухаревський, зараз призначені на посади, тобто люди, які вміють командувати війною, сучасною війною, командувати загальновійськовими з’єднаннями в бойовій обстановці, синтезувати рішення, вміти будувати гармонію в усіх службових ланках. Це ключове у сучасній війні для управління військами. І Драпатий зараз заступник на такій високій посаді. Фактично друга… на вищому рівні в Збройних силах України. Це велика надія, і це такий формується кадровий резерв на вищі посади. Це важливо відмітити і дуже приємно вітати. Сподіваюсь, армія зараз посилюється дуже серйозно на рівні вищого керівництва.

ОЛЕКСАНДР ПАВЛЮК — КОМАНДУВАЧ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

Генерал-лейтенант Олександр Павлюк, командувач Сухопутних військ. Хочу сказати, друзі, що Павлюк має великий авторитет у сухопутних військах і переважна більшість командирів підтримує його призначення на цю посаду. Є суперечливі дані стосовно того, яким він був заступником міністра і головою військової адміністрації. Все ж таки це військова людина. Але в армії як військовий керівник він має авторитет, повагу. Це призначення безумовно, я думаю, посилить сухопутні війська і дозволить нарешті налагодити там гармонію. Тому що ми знаємо, що оця розподіленість на два штаба армії, фрагментація управління дуже погано впливає на управління військами. З усіх точок зору. Я впевнений, що це буде покращення. І те, що після Сирського саме Павлюк – це для сухопутних військ, для більшості командирів-сухопутчиків це позитивна новина.

ЮРІЙ СОДОЛЬ — КОМАНДУВАЧ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ ЗСУ

Далі. Генерал-лейтенант Юрій Содоль, командувач об’єднаних сил ЗСУ. Знов-таки посада командувача об’єднаних сил – це посада, яка, як вже казав, у нас фактично не працює. Тобто у нас багато є таких карго-культів, які насправді не реалізуються. Я думаю, що фактично ця посада, оскільки у нас існують дублюючі посади, у нас купа штабів, всюди генерали, купа посад, структура армії, управління максимально заплутана. І з кожним роком війни вона ще більше заплутується, на жаль. Штабів все більше, більше, більше. У нас насправді об’єднані сили і об’єднаний оперативний штаб не працює, тому що створена система ОСУВ, оперативно-стратегічних управлінь. Або будуть якісь зміни структурні, бо насправді існування цих ОСУВ це дуже спірне питання. Навіщо вони потрібні? З політичної точки зору, що ось Сирський, ось Залужний — я ще розумію це. Насправді багато командирів бригад говорять, що в принципі ОСУВ за наявності оперативно-тактичних управлінь не потрібні, це просто бюрократична надбудова. Я думаю, що скоріше за все разом з цією посадою Содоль отримає посаду командувача одного з оперативно-стратегічних управлінь, так само як був командувачем таким Наєв. Я не можу сказати, є багато речей таких… в принципі Содоль має авторит у командному складі. Під час війни є багато суперечливих оцінок його діяльності. Його навіть відстороняли від посади командувача ОТУ Донецьк, бо там були критичні ситуації. На початку насправді в сферу відповідальності Содоля входило управління обороною міста Маріуполь, управління обороною Волновахи. Як ми знаємо, на тих напрямках були великі проблеми. А 24 лютого так сталось, що чомусь керівником оборони Маріуполя стихійно став капітан Прокопенко, командир окремого загону Азову Національної гвардії України. Бо якось кількість керівників стрімко зменшилась, які б хотіли сидіти в оточенні. Потім Содоля повернули. В принципі є достатньо позитивні відгуки про нього як командувача ОТУ Донецьк і морської піхоти, але є і багато критичного. Зі слів командирів знов-таки скажу, скоріше це призначення зі знаком плюс. У всякому разі він приділяв увагу і наявності резервів, і ротації бригад на лініях оборони, де він керував, розвитку безпілотних систем у морській піхоті приділив серйозну увагу. Ми знаємо, що саме він перетягнув і створив у морській піхоті відомий всім батальйон дронів під керівництвом Мадяра. Це позитивна, безумовно, новина. Так що будемо сподіватися, що все ж таки призначення більше зі знаком плюс.

ІГОР СКИБЮК — КОМАНДУВАЧ ДЕСАНТНО-ШТУРМОВИХ ВІЙСЬК ЗСУ

Бригадний генерал Ігор Скибюк, командувач Десантно-штурмових сил Збройних сил України. Я думаю що це призначення компромісне. Для мене це призначення зі знаком плюс. Скибюк починав війну як командир 80 десантно-штурмової бригади. Велика кількість, значна кількість бійців бригади мені писали і критичні зауваження по Скибюку. Але хочу вам сказати, що 80 десантно-штурмова бригада не по волі самого Скибюка, а думаю, якраз завдяки тому, що він був адекватним командиром, на той момент вона практично… я не знаю такої другою бригади, яка фактично була такою пожежною командою всього фронту. Вони почали війну на полігоні Широкий Лан. 24 лютого 80 бригада зупиняла російський прорив на півдні на дуже широкому фронті. Діяла фактично на величезному фронт, розгорталась прямо сходу, зупиняла російські колони, зіграла одну з ключових ролей в зупинці і розгромі російських військ на півдні. Потім 80 бригада була перекинута на Донбас і також просто зіграла критично важливу роль, я особисто бачив, як в неймовірних умовах сходу бригада розгорталася і рятувала Бахмут. Рятувала Білогорівку. Ключову роль зіграла у перемозі під Білогорівкою, розгромі російських військ, які були близькі до того, щоб оточити наші війська у Лисичанську і Сєверодонецьку у травні 22 року. Звичайно, це відбувалось з великими втратами. Дуже часто тільки жертовність і героїзм десантників могли виправити обстановку. Тому що 80 бригаду кидали туди, де фактично оборони не було. Те, що я бачив на власні очі, як на дуже широкому фронті в перших числах травня 80 бригада розгорталась під Бахмутом, там, де насправді ніякої оборони вже не було. Росіяни атакували. І війська наші, які перекидались, сходу просто намагались закрити відсутній фронт. Без десантників, без 80 бригади це було б просто неможливо. Потім 80 бригада була одним з наших основних ударних з’єднань, яке зіграло ключову роль у Балаклійському прориві. Також під командуванням Скибюка десантники зайшли в Ізюм, прорвались в російський тил. Потім наступали вперед, вперед, вперед. Це теж були героїчні дії. Це були злагоджені дії. Так, на жаль, це з’єднання, 80 бригада, використовувалось як пожежна команда, як ударне з’єднання. Воно йшло завжди туди, де є найбільший російський спротив. Але для мене особисто, я розумію, можливо, не всі це підтримують, я думаю, що це призначення зі знаком плюс. Я сподіваюсь, що Ігор Скибюк, полковник Скибюк зможе налагодити дійсно управління і впорядкувати управління у Десантно-штурмових військах. Там треба дуже багато кадрової роботи і нормалізувати управління. Сподіваюсь на його здатність створити гармонію, взаємодію в різних службових ланках, взаємодію в командуванні, в управлінні і припинити оце втручання у взводи, роти і постійні зміни командирів, які не мають своєї логіки. Сподіваюсь на те що зараз у десантно-штурмових військах буде порядок. Але звичайно, будемо дивитись. Це найвища посада в цьому роді військ, від якої дуже багато залежить. Зараз, я думаю, треба подивитися на ці дії. Знов-таки, для мене особисто це призначення зі знаком плюс.

ІГОР ПЛАХУТА — КОМАНДУВАЧ СИЛ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ЗСУ

Далі. Генерал-майор Ігор Плахута, командувач сил територіальної оборони ЗСУ. Це призначення викликало одну з найбільших зараз хвиль критики, бо дійсно Ігор Плахута, зараз широко відомо, що саме цей генерал був під час Майдану командувачем північним територіальним командуванням внутрішніх військ МВС України. Тобто він був у вирі усіх подій Майдану. Він, звичайно, є одним з фігурантів кримінальної справи, розслідування. Оскільки я теж був експертом Генеральної прокуратури в цій справі, можу сказати, що Плахута не фігурував у епізодах з розстрілом майданівців. Він не фігурував у епізодах розстрілу Небесної Сотні, в кримінальній справі. Він 21 лютого взяв на себе відповідальність і він керував виводом підрозділів внутрішніх військ з Майдану у місця постійної дислокації і був на зв’язку, вступив в контакт з керівниками Майдану, спілкувався особисто з активістами Автомайдану, взаємодію, ескортування підрозділів внутрішніх військ під час виводу з Києва організовував. Тому звичайно, я хочу сказати, що призначення з політичної точки зору на сили територіальної оборони людини, яка командувала внутрішніми військами і після того була переведена на якісь посади в управлінні державної охорони – викликає подив. Це очевидно політичне призначення. Плахута мав посаду заступника командувача ОСУВ Хортиця. Він був тривалий час заступником самого Сирського в ОСУВ Хортиця. Але як командувач військами на цій посаді Плахута себе ніяк не проявив. Він відповідав за резерви і потім на дуже короткий час його призначили на командування ОТУ Лиман. М’яко кажучи, ніяких лаврів на цій посаді він не здобув і достатньо швидко був знятий з посади. Тому, якщо чесніше, ніяких причин ставити його на ТРО, крім політичних, нема. Ну, окей, вирішили його ставити десь там заступником, окей…. У людини немає досвіду, немає проходження служби у військах. Він не командував загальновійськовими з’єднаннями, хоча б бригадою ТРО. Він не знає цю специфіку. З майданівцями він спілкувався з іншої сторони барикад. Так, він не намагався бути найбільшим злом і не заплямувати напряму, не бути одним з псів Януковича найскаженішим, але… зараз, під час таких подій. Я вам хочу сказати, за неофіційною інформацією з Банкової, з Офісу президента, це призначення має політичне забарвлення однозначно. Так само, до речі, за моєю інформацією, і в Національній гвардії на структури охорони громадської безпеки в Нацгвардії Офіс президента також намагається протягнути тих керівників, які мають, скажімо так, можливо якусь нормальну службову кар’єру, але все ж таки майданівський досвід. Моє переконання, що сили територіальної оборони це не може бути політичний інструмент Офісу президента, який просто переляканий. Я розумію, що і Володимир Зеленський, і Андрій Єрмак, і особливо Олег Татаров, один з керівників тих, хто боровся з Майданом на стороні Януковича дуже активно, а зараз права рука Володимира Зеленського, заступник голови Офісу президента. Я розумію, що вони нажахані Майданом і бояться, що знов владу скинуть. Але не треба доводити це до психозу. Влада тримається за крісла так, що у них там просто, мабуть, сідниці горять. Тому замість розуму і логіки призначаються люди, які не мають досвіду. Вже два роки іде повномасштабне вторгнення, сили ТРО воюють. Там велика кількість є керівників різних рівнів, командирів бригад, так само як Сухаревський, які себе проявили на війні гідно і мають отримувати такі посади. Як може людина, яка під час повномасштабного вторгнення не командувала ні бригадою, не має навіть досвіду управлінського із загальновійськовими з’єднаннями, зараз ставитись на ТРО? Це призначення зі знаком мінус. Я навіть не кажу там про Майдан, хоча мені здається, з такою сторінкою біографії на найвищі посади не призначають. Але професійно це неадекватне призначення. Це призначення для мене особисто політизоване, зі знаком мінус. Це прямий вплив Офісу президента. Дуже прикро, на жаль.

Далі. наступне призначення. Артем Богомолов призначений командиром 10 армійського корпусу сухопутних військ ЗСУ. Артем Богомолов командував ОТУ Соледар. Чесно кажучи, якщо спілкуватись з командирами на тому напрямку, позитивних відгуків по методах управління нема. Командири розповідають про ці щоденні, двічі на день, телефонні наради тривалі, де обговорюються купа всяких абсолютно зайвих, далеких від бойових дій управлінських питань. Чомусь всі мають слухати, як кого питає пан Богомолов. Можливо, це хороше, добре для канцелярської роботи, для якихось в мирний час опитувань, як у кого справи, щоб люди обмінювались досвідом. Але під час бойових дій, крім дратування усіх командирів, це не викликає ніякої іншої реакції. Я вже не кажу про якість управлінських рішень. Хочу сказати, що Богомолов як командувач ОТУ – це єдиний командувач, на якого один з командирів бригад написав рапорт на його службову некомплектність. Було проведене службове розслідування. Олександр Сирський в результаті вирішив нікого не карати: ні командира бригади, ні Богомолова. І фактично його направили на статусну посаду такого ж рівня. У10 корпус замість Зубанича прийшов Богомолов. Ну… можна сказати, що десятий корпус явно не стане сильніше. Від такої рокіровки. Але що поробиш?

Це така наша армія, коли особисті зв’язки — у нас немає аналізу післядії, натівські процедури after action review у нас не проходять, ніхто не аналізує, як керують командири. Тому то Зубанич, то Богомолов. Можливо, то був би непоганий начальник штабу. Але як командир на своїй посаді, як лідер бойовий – він ним не є для тих людей, які з ним працюють. Навіщо казати про зміни, про командирів, які знають фронт? Як там у нас сказав президент Зеленський, що нам треба командири, які знають фронт. Така достатньо невизначена фраза. Що значить "знає фронт"? я думаю, що коли людина сидить і по телефону постійно когось там дістає і якісь дає абсолютно необґрунтовані вимоги і щось планує, взагалі погано орієнтуючись в обстановці, заважаючи командирам рот і батальйонів відповідати за свою сферу відповідальності, навряд чи це можна сказати, що людина знає фронт. Навпаки, скоріше, не знає. Але це ще раз говорить, що у нас на найвищому рівні відсутні досі, на жаль, критерії оцінки загальновійськових командирів. І є перепади. Деяких людей призначають це супер, тому що ці люди мають авторитет, повагу і на них треба спиратись. А деякі люди – дивно. Викликає питання.

Генерал-майор Дмитро Делятицький, командир корпусу Морської піхоти ВМС ЗСУ, в принципі це кадровий морський піхотинець. Його всі знають в морській піхоті. Тепер в принципі він іде по посадах від командира батальйону в 2014 окремої морської піхоти, вже дійшов до командира корпусу. Теж достатньо еволюційний рух.

Далі. Роман Губа, командир корпусу резерву Сухопутних ЗСУ. Не можу сказати, мав досвід командир корпусу резерву… не думаю, якщо чесно, що там будуть якісь зміни. Не думаю, судячи з того досвіду проходження посад, що там в корпусі резерву очікуються якісь зміни. Корпус резерву фактично зараз просто складова частина Сухопутних військ. Це скоріше таке якесь адміністративне призначення.

Ось такі загальні призначення. Якщо оцінювати загалом призначення на вищому рівні ЗСУ – ці призначення в цілому значно посилюють армію. Значно посилюють. Це приклад, що на вищому рівні по певних напрямках дійсно можуть відбутись позитивні зміни. Люди, які призначені, я кажу про таких людей, як Драпатий, як Сухаревський, як Горбатюк, в своїх галузях дійсно є лідерами реформ. На них орієнтується значна частина армії. Тобто хочу сказати що дійсно перед тим, як змінювати керівництво ЗСУ, треба віддати належне, Верховний головнокомандувач Зеленський і довірені особи Ставки Верховного головнокомандувача, це інші різні особи, не будемо конкретизувати, проводили консультації з багатьма людьми, з різними експертами стосовно того, хто має авторитет. Тобто Зеленський намагався посилити призначення Сирського тими особами, які знизять отой негатив, який є в суспільстві стосовно зміни головнокомандувача Валерія Залужного. Треба віддати належне, що дійсно, по багатьох напрямках зміни посилять армію. Це гідні зміни. Звичайно, треба сказати, що ці зміни не є остаточними. Щоб дати повну оцінку цьому пакету змін, треба дочекатись змін на рівні оперативно-тактичних управлінь. Тобто на тому рівні управління, яке безпосередньо керує бригадами і батальйонами, від якого залежить ситуація на фронті.

"ПОКИ НЕ БАЧИМО ЗМІН ПО КОМАНДУВАЧАХ ОТУ"

Будемо чекати. Поки що Богомолова тільки пересунули по горизонталі фактично, посилили тільки становище і все. Що далі? не знаю. Треба подивитись. Але давати остаточну оцінку цим змінам можна буде тільки після того, як буде проведена, буде зрозуміла ситуація по командувачам ОТУ, тому я сподіваюсь, щоб отримати максимально позитивні відгуки, влада все ж таки доведе це до кінця і новий головнокомандувач Олександр Сирський все ж таки покаже і зміну якості по багатьох напрямках на рівні командувачів оперативно-тактичних управлінь. Зміни там фактично важливо провести, мені здається, по кожному ОТУ. Це буде абсолютно виправдано. Тому, друзі, в цілому хочу сказати, що ці зміни зараз — це нова команда. Треба зараз буде подивитись, яким буде зміст. Як зможуть ці люди, чи отримають вони можливість формувати під себе команду. Дуже важливо, щоб під таких людей, як Сухаревський, Драпатий, щоб їм ніхто не нав’язував якийсь апарат, якихось людей, з якими вони обов’язково мають працювати. Щоб у них була можливість порівняти. У них аналітичний склад розуму. Вони мають критичне мислення. Щоб вони могли розібратись в своїй сфері. Я впевнений, вони будуть розбиратись в таких галузях, за які вони відповідають і подають якість адміністрування, якість ухвалення рішень. Для цього потрібні самостійні повноваження. Для цього потрібні самостійні можливості. Подивимось, як це все буде. Такі зміни викликають великі очікування, позитивні очікування і надії.

Політична комбінація зі зміною головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного викликала багато критики і та робота, яку провів Верховний головнокомандувач, Ставка верховного головнокомандування в даному разі не йде для мене однозначно зі знаком мінус. Зараз ми будемо дивитись на дії. На призначення в ОТУ. Ми будемо дивитись на дії, рішення Олександра Сирського, ставитись до того, що відбувається в армії, в урахуванні тієї критичної обстановки, яка склалась на фронті, також треба критично, я хочу підкреслити, ситуація критична. І тепер треба очікувати змін. Я хочу сказати, що навіть якщо змінити всіх командувачів ОТУ, є великий блок питань, які залежать від ставки, від самого Зеленського. Ні Сирський, ніякі інші генерали не зроблять дива, якщо Верховний головнокомандувач не організує масштабне виробництво боєприпасів – це мають бути на порядок більші цифри, чого нема досі. Пороховий завод, виробництво детонаторів, всієї цієї комплектації. Якщо нарешті не будуть забезпечені дрони. Це круто, що Сухаревський заступник головнокомандувача, відповідає за безпілотні сили. Але Верховний головнокомандувач Зеленський досі не забезпечив фінансування виробництва дронів. Чим будуть воювати нові сили, коли вже 40 днів 2024 року жоден контракт на дрони не проплачений? Жоден. Навіщо тоді роздмухувати цю історію, ми мільйонів дронів купимо, все добре? Для кого це робиться, ця показуха, якщо не робиться практична робота? Зривається фактично виконання контрактів. Це якраз приклад негарного планування. І не з боку військових, а з боку Ставки Верховного головнокомандування, президента Зеленського, який говорить слова, які не підкріплюються справами. Тому дива не буде, якщо держава не забезпечує, і президент – за що він відповідає, а не тільки військові.

Також третій блок – мобілізація. Володимир Зеленський за законом про мобілізацію відповідає передусім за проведення мобілізації. Він досі — ні він, ні Слуги народу, правляча партія не розробили новий закон. Вони не дають необхідну кількість поповнень в армію. Не дадуть можливість проводити ротації. Це ж від влади залежить проведення ротацій. Якщо нема людей, то як їх проводити? Мають іти на фронт підготовлені люди. Для того треба заздалегідь мобілізовувати людей. Програма підготовки має бути. Тоді люди не сточуються, не гинуть швидко, не зазнають поранення, не зазнають психологічних травм. Це знов-таки залежить від Ставки Верховного головнокомандувача. Не від військових. Вони без нового закону про мобілізацію людей з вулиці не дістануть. Це знов-таки питання планування.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

Генерал Наєв заявив, що дізнався про своє звільнення з преси. Як ви оцінюєте такий рівень комунікацій?

Знаєте, це ганьба. До Наєва в армії дуже багато на рівні командирів критичного ставлення. Він не є популярним на рівні комбригів, комбатів , але знімати людину з посади просто повідомленням в пресі це дуже негідно. Причина в тому, що на Сергія Наєва Володимир Зеленський, президент намагається повісити втрату півдня України. Тобто є кримінальна справа ДБР, де найвищою людиною, яку викликають на допити, є Сергій Наєв. А чомусь слідчі не взяли показання у Верховного головнокомандувача, чого ж це він не дозволив мобілізувати оперативний резерв, розгорнути війська територіальної оборони. Чому він оголосив воєнний стан тільки о 5:00 24 лютого, а не оголосив завчасно, хоча б коли російські війська вже розгорнулись на кордоні. Це ж не Наєв за це відповідає. Це Зеленський відповідає. Єрмак, який до останнього брехав, що буде мир з Росією, не хвилюйтесь, все добре. Начальник комітету по розвідці при президенті Демченко брехав, що Росія не нападе. Міністр оборони Резніков брехав 21 лютого, за три дні до вторгнення, що ніяких російських ударних угруповань не існує, не панікуйте. Вся фракція Слуга народу брехала, що західні ЗМІ і лідери просто дестабілізують обстановку в Україні, не панікуйте. Так чому цих людей не викликають на допит, а тільки Наєва, виникає питання. Тому Наєва зараз хочуть зробити крайнім за стрімку втрату Півдня, за відсутність там усілякої оборони і за те, що там не були підірвані заздалегідь мости, або хоча б з першим пострілом не були підірвані мости. Ось і все. А чому мости не підірвали ніде в Україні? Хто мав віддати наказ? Військові без воєнного стану це зробити не можуть. У цьому ланцюжку тих, хто має відповідати за втрату Півдня, і не тільки Півдня, а і ще за стрімкі прориви до Києва за один день і на інших напрямках. Це далеко не Наєв. Починати треба допити з Зеленського. Після зміни влади це обов’язково відбудеться. Тому Наєва не буде в перших рядах цього списку тих, хто відповідає.

Чи є зараз час на переформатування у ЗСУ?

Постійно у нас є наратив, що не можна проводити реформи під час війни. Світова історія каже, що усі реформи ефективні і прискорюються тільки під час війни. Якщо дійсно держава зацікавлена в перемозі. А якщо держава не зацікавлена у перемозі, а боїться чогось, нового Майдану чи щось ще, чи Єрмак продовжує стосунки з Росією, чи Зеленський когось перелякався і дивиться тільки соціологію з рейтингами, тоді воювати дійсно складно. Дійсно, потрібні реформи. Реформи має проводити політичне керівництво країни. Бо реформа залежить не тільки від військових. Вона залежить від планування ресурсів країни. За розподіл ресурсів відповідає політична влада. Звичайно, реформа ЗСУ має базуватись на тому, що є чітке планування ресурсів: мобілізація, виробництво боєприпасів, засобів ураження, дронів. Все це має створити влада.

Що думаєте про генерала Муженка? Залужний дякував йому за допомогу

У мене нічого не змінилося. Я вважаю, що те, що у нас такі генерали радянського типу керували в армії, церез те у нас склалися такі ініститути і традиції, які не є оптимальними в Україні, оця традиція втручатися в керування взводами і ротами, як була при Муженку, який сам керував боєм у Дебальцевому у 15 році, або в Донецькому аеропорту особисто якоюсь ротою, замість того, щоб керувати на оперативному стратегічному рівні. Отакий хаос і зараз продовжується, коли у нас є значна кількість генералів, які хочуть командувати, дають наказ взводу такому-то зібратись, пересунутись на такі позиції, тримайтесь, або коригують вогонь однієї гармати. На жаль, отака традиція ручного керівництва всім, яка в мирний час просто нешкідлива, але абсурдна, у військовий час дуже шкідлива. Тому треба поважати генерала Муженка, як людину, яка просто тривалий час очолювала ЗСУ. Було при цьому і частина нормальних еволюційних процесів, коли хороші люди, героїчні просувались на посади. За це треба поважати генерала Муженка. Але, на жаль, такий стиль управління в армії, як і ця війна показала, він неприйнятний. Я вже не буду казати про Іловайськ. Це просто взагалі. Дебальцеве, Донецький аеропорт.

У Залужного своє, звичайно, бачення. Він при Муженку став генералом, отримав посаду. При Хомчаку він був призначений на посаду начальника управління оперативного командування. Він зростав і звичайно, він вдячний, очевидно, якоюсь мірою, усім тим, хто йому сприяв.

А чому Плахута нелюстрований?

Я до речі, не знаю. Насправді, дійсно, він має бути люстрований. До речі, це дуже гарне запитання. Дійсно, він був начальником такого структурного підрозділу. Єдине, що у нас був ухвалений закон, здається у 2016 році, який дозволяє навіть люстрованих керівників призначити, якщо вони йдуть на військові посади. Скоріше за все, тут було застосовано саме цей закон, щоб призначити Плахуту. В даному разі, скоріше за все по ньому є законні підстави. Закон у нас використовується дуже по-різному. Нема ніяких можливостей тільки для цивільних, ті, хто на цивільні посади призначається, там люстрація не має ніяких винятків. На військові посади такі винятки були зроблені. Як ми бачимо, на жаль, це неправильна була практика, будувати всім поспіль такі шпаринки, ми бачимо, що це триває.

Чи дадуть їм керувати чи знов буде ручне управління Офісу президента?

Це дуже вважливе питання. Тому що Офіс президента створив оцю абсурдну і дуже шкідливу для армії, для війни подвійну вертикаль Залужного, Сирського. Там ще вертикаль Буданова, вертикаль Сил спеціальних операцій, вертикаль ДШВ, вертикаль повітряних сил. І всюди Офіс давав якісь прямі різні команди, щось вирішував, в сили логістики, звичайно, вони влазили постійно. Там Єрмак постійно зі своїми контрактами, йому дуже цікаво було завжди, що там логістика купляє. Я дуже сподіваюсь, що ця ганебна практика хоча б зменшиться при Сирському. Все, вже нема протистояння. Вже не Сирський-Залужний – Сирський. Сподіваюсь, що хоча б одній особі дадуть всю відповідальність. Повірте, якщо на одній особі буде вся відповідальність, це значно покращить ситуацію в Збройних Силах.

Що буде з попередніми генералами? Всіх на дембель чи будуть працювати?

Знаєте, у нас в армії така кількість керівних посад, що думаю, більшість з них якісь посади знайдуть. Керівних посад у нас просто безліч. Я думаю, що тільки по деяких можливо буде повне звільнення, а більшість, я думаю, десь якісь посади знайдуться. Поки що нічого не знаємо, подивимось.

Чи є у вас інсайд стосовно подальшої військової кар’єри Залужного? Чим займається зараз Прокопенко-Редіс?

Стосовно кар’єри Залужного ніяких інсайдів у мене нема. Не знаю, якщо чесно. Це буде особисте рішення Валерія Залужного. Що він там думає, я не в курсі. Чим займається Прокопенко-Редіс? Воює. Командир 12 бригади Нацгвардії Азов, зараз в Серебрянському лісі на дуже важливому напрямку.

Може, Наєва готують цапом відбувайлом на другу річницю початку повномасштабної?

Це цілком можливий сценарій, хоча я вже казав, що це несправедливо. Бо це необ’єктивне слідство. Те, що веде ДБР, -замовне політичне слідство, щоб зняти відповідальність із Зеленського, Єрмака і Демченка, які насправді відповідають за втрату Півдня і інші ганебні жорстокі поразки початкового періоду війни, яких, на жаль, ми зазнали через те, що керівництво держави саботувало підготовку до оборони країни. Не знаю, на що вони розраховували, але це просто дикість.

Як ви ставитесь до можливого транзиту влади після закінчення повноважень Зеленського?

Я багато відповідаю на політичні питання. Я вам можу сказати, зараз ні про яку політику. Вибори – це тільки в хворій уяві Офісу президента існує, тому що вони живуть в своєму світі, далекому від війни. Те, що вони виїжджають на фронт, щоб сфотографуватись з героїчними бійцями, це не значить, що вони хоч 5% свого часу цікавляться війною. Вони займаються політикою. Щоб нам, суспільству, дійти до політики, треба насправді зупинити ворога. У нас зараз критична обстановка на фронті. Займатись треба війною. Думати про війну. Ніякі політичні зараз не існують. В даний момент це неможливо. Тому, друзі, тільки війна зараз є в нашій країні. Політика – я на це не хочу витрачати час.

Багато ми почули позитивних новин. В змінах кадрових є по деяких напрямках значне посилення спроможностей армії. Я сподіваюсь, що всім цим людям дадуть можливість сформувати свою команду. Вони будуть самостійні в своїх рішеннях в своїй сфері відповідальності. Що відповідальність в армії не буде розпорошена, не буде фрагментована і розірвана, як це було до останнього часу. Подивимось і будемо сподіватись на кращі зміни. Сьогодні, як ніколи, я впевнений у нашій перемозі. Слава Україні!