Вибори у Франції: провал ультраправих і відродження лівих
Таким чином, у Франції розпочинається епоха коаліцій та коабітації. Найгіршого для України сценарію – приходу до влади проросійських ультраправих, вдалося уникнути.
Добра новина також у тому, що і партія Макрона, і лівий альянс виступають за допомогу Україні.
Після першого туру голосування, на якому тріумфували ультраправі, усі французькі медіа говорили лише про одне – наступним французьким прем’єром буде Джордан Барделла, 28-річний протеже Марін Ле Пен. Однак, рекордна явка французьких виборців – 67% (найвищий показник з 1997 року) та чіткий намір не допустити “Національне об’єднання” до влади, перевернули всі прогнози.
Макрон і ліві розбивають трикутники
Втім, зростання популярності ультраправих у Франції заперечувати складно. Якщо у 2017 році партія мала лише вісім крісел у Національній асамблеї, то нині отримає у вісімнадцять разів більше. Це реальність, з якою іншим політичним силам потрібно рахуватися – виборці “Національного об’єднання” мобілізовані, активні і вже готуються взяти реванш на президентських виборах у 2027 році. Саме тому лівому альянсу та політичній силі Макрона потрібно зробити все, щоб знайти спільну мову та не провести наступні три роки у безперспективних сварках та ветуванні законів. Щоправда, саме цей сценарій наразі здається дуже реалістичним, адже ідеологічно ці сили дуже відрізняються.
Ліві та Макрон – закляті вороги, вимушені друзі
Відрив у кількості крісел між партією Макрона та лівим альянсом невеликий – 14 мандатів. Ані ліві, ані Макрон не мають достатньо голосів самотужки, щоб самостійно ухвалювати рішення – всього в Національній асамблеї, нижній палаті французького парламенту 577 депутатів. Тому у них немає іншого вибору, окрім, як домовитись.
Однак зробити це їм буде складно. Альянс лівих сил, “Новий народний соціальний екологічний союз” створили напередодні виборів 2022 року з подвійною метою: протистояти ультраправим та запропонувати альтернативу політиці Макрона. До альянсу увійшли соціалісти (помірковані), “зелені” (помірковані), “нескорені” (ультраліві) на чолі з Жан-Люком Меланшоном і комуністи (ультраліві, але поміркованіші, ніж “нескорені”). Поміж цими партіями є чимало розбіжностей і за два роки вони встигли серйозно посваритися, але перед достроковими виборами зуміли знову об’єднатися, змінили назву на “Новий народний фронт” і погодити спільну програму. У підумку “Франція нескорена” Меланшона узяла 74 мандати, соціалісти – 59, “зелені” – 28, комуністи – 9.
Щоправда, альянс так і не визначився з кандидатурою на посаду прем’єра, яку потенційно може погодитися ухвалити Макрон. Найбільш проблематичною вважають персону Жан-Люка Меланшона, який крім особистої (і взаємної) неприязні до Макрона, є одним з найрадикальніших політиків лівого флангу. Та у лавах лівого альянсу є чимало потужних персоналій, чия популярність зростала останній рік. Поміж них – Рафаель Глюксман, євродепутат та затятий проукраїнський політик (і колишній чоловік ексзаступниці міністра внутрішніх справ України Еки Згуладзе) та лідерка “зелених” Марін Тондельє, теж відома своєю проукраїнською позицією. Інша альтернатива – колишній президент Франсуа Олланд, який виборов депутатське крісло в окрузі у центрі Франції у списках соціалістів.
Хоча й сам Макрон прийшов у політику як протеже Олланда та був міністром у соціалістичному уряді у 2014-2016 роках, за сім років у президентському кріслі від лівих ідей у політиці Макрона залишились самі крихти. Тому ужитися з “Новим народним фронтом” президенту буде надзвичайно складно. Ліві своєю чергою вже заявили про те, що вимагають від Макрона скасування пенсійної та міграційної реформ, які президент проштовхнув попри протести і критику.
На Францію чекають довгі тижні, якщо не місяці палких політичних дискусій і спроб сформувати уряд. Якщо широкій коаліції не вдасться прийти до компромісів, у 2027-му, коли у Франції відбудуться президентські вибори, ультраправі можуть стати привабливою альтернативою навіть для тих французів, які цього разу за них не проголосували.
