Дефіцит боєприпасів у ЗСУ: чи здатні дрони замінити ракети?

В останні місяці FPV-дрони все більше впливають на поле бою, вражаючи більшість цілей на ньому – від бронетехніки до піхоти. Цього разу проєкт Радіо Свобода Донбас Реалії розбираються в тому, чи можуть БПЛА-камікадзе ціною кілька сотень доларів замінити на полі бою протитанкові ракети за десятки тисяч доларів? Як змінилася роль Javelin із 2022-го і чим ЗСУ стримують російські бронеколони на фронті?

Розклавши важкі сумки у підвалі побитого обстрілами будинку, троє військових беруться інтенсивно витягати з них речі і збирати БПЛА – потрібно встигнути до світанку. Розрахунок FPV-дронів кількадесят хвилин готує техніку одразу на кілька вильотів.

Від початківців до професіоналів

Олександр, Євген та Віталій приховують свої обличчя задля безпеки, за 5 місяців польотів стали вже професійним розрахунком – на один день у них із собою понад десяток комплектів дронів із боєприпасами. За технічну частину відповідає Віталій.

«Ну, виходить, якщо пілот не злетить, то винен я. Якщо не вибухне – піротехнік, – жартує боєць 40-ї окремої артбригади ЗСУ Віталій, – У нас постачальники добросовісні. Тобто роблять свою роботу максимально добре. В основному залишається тільки зібрати і полетіти. На початку 3-5 дронів йшло в роботу. Для нас це здавалося, що робота. А зараз 15 дронів за день – це нормально, норма. Головне – цілі. Цілі є. Знаходимо і вражаємо».

Самі бійці називають свою групу «Команчі». Як правило, шукають цілі в тилу – за неповних два місяці цього року вже втратили лік техніці, яку їм вдалося уразити.

«Три-чотири САУ, танк знищений, танк підбитий. Потім БМП – це так, по-пам’яті... Штук 8 чи 10 Д-30. Авто пару штук. Ну є. Я просто не пам’ятаю. На початку, коли у нас, коли було що рахувати, тобто мало його – цього всього – ти пам’ятаєш все. А потім, коли вже всі розпрацювалися, і пішла робота – то уже просто збиваєшся з рахунку», – зазначає військовослужбовець.

Спочатку перевіряють відому позицію артилерії – але за ніч гармати не стало. Напередодні туди влетіло 7 дронів:

«Її могли просто утягнути, бо їй ...єц», – констатує піротехнік групи Євген.

Після влучання в бліндаж знаходять позицію САУ «Акація» – її якраз обкладають колодами для захисту. Кілька дронів по черзі влітає в неї – тут уже ніхто не стримує радісних емоцій. Противник уникає згорання установки тільки з допомогою трьох вогнегасників – це розповідає аудіоповідомленнями оператор розвідувального БПЛА, що висить над ціллю.

Ти просто передивляєшся відео своєї роботи і кайфуєш від цього

Євген, боєць розрахунку FPV-дрона 40-ї ОАБр

«САУ – це завжди пріоритетна ціль. Тому що САУ – рухається. Це самохідна артилерійська установка. Вона зараз тут є, а через півгодини її не буде. Це навіть не обговорюється – це у нас пріоритетна ціль. Коли ми почали працювати у сфері FPV, для нас були раніше навіть емоції, [коли] ми навіть падали до цілі за 3 метри, 5 метрів – для нас це був результат, що ми долетіли в район цілі. Ми були задоволені від цього. Такі емоції були класні. Потім, уже коли почали влучати – о, от би гармату завалити, такі, серйозні цілі», – розповідає Євген.

Розрахунок зосередив свої удари по артилерії, зокрема, через те, що активних російських штурмів українських позицій із залученням бронетехніки на цьому напрямі немає. І після кількох місяців польотів це дає відчутний результат, каже Олександр, який і керує БПЛА в розрахунку.

«На сьогоднішній день трохи попустішали «посадки» – це, з однієї сторони, добре, а з іншої – погано, бо у нас трошки робота гальмується. Але це більше добре, ніж погано. В принципі, якщо є ціль гарна з піхотою – то можна і її завалити. Знищити їх – не є питання. Артилерія – тому що вона активна і противник стріляє непогано, скажемо так», – зазначає він.

Бійці отримують інформацію – танк противника у зоні досяжності. Надсилають до нього дрон. Але на зазначених координатах, на момент підльоту, танка вже немає. У голосах бійців розчарування. Попереднього разу, кілька тижнів тому, інший танк противника згорів вщент після влучання дрона «Команчів» – він вів вогонь по піхоті на передовій.

«Противник, напевно, чув, як ми тут волали, кричали, бо це така радість була. Лягаєш спати, лежиш: ми танчика шарахнули! Ми хотіли цього. А потім, зранку, прокидаєшся: ми що, в натурі танчика шарахнули? Він у нас згорів. Ти просто передивляєшся відео своєї роботи і кайфуєш від цього», – емоційно ділиться спогадами Євген.

Для українських військових через відчутний дефіцит артбоєприпасів, FPV-дрони стали чи не основним засобом ураження як на лінії фронту, так і в глибині за кілька кілометрів від нього – FPV-дронів тепер так багато, що вони вражають навіть піхоту, хоча концентруються, переважно, на бронетехнiцi.

«Справа в тому, що FPV-дрони є найдешевшим засобом NLOS ураження цілей. NLOS – тобто поза межами прямої видимості. Це високоточний засіб ураження, тому що оператор може обрати конкретну зону ураження. Тобто не бити, наприклад, танк, у лобову частину, а атакувати трансмісійне відділення, що виведе його з ладу. Це засіб, який знову ж таки атакує згори – у найменш захищену зону будь-якого танку. У такому сонмі факторів: дешевизна, масовість, мобільність, NLOS-режим – наразі у FPV-дронів немає конкурентів», – пояснює головний редактор видання Defense Express Олег Катков.

Коли не було дронів-камікадзе

У 2022 році FPV-дронів як засобів ураження ще не існувало. У перші місяці українська тактика розтягування російських військ опиралася на артилерію та протитанкові ракетні комплекси. Вплив останніх був настільки показовим, що з’явився мем Saint Javelin – «Святий Джавелін» – зображення американського ПТРК із релігійними відсилками. У Києві це зображення з’явилося і як мурал на стіні одного з житлових будинків.

«На ранніх етапах війни росіяни наступали окремими колонами, вільним строєм. І під час наступу у них не було достатньо піхоти для розвідки околиць. Українські війська могли ховатися у деревах, забудові і так далі. І використовувати це озброєння проти незахищених цілей. На початку бойових дій українці підбивали, до прикладу, першу і останню машину в колоні, що дозволяло артилерії знищувати всі машини всередині. Таке озброєння використовували як підсилення для підтримки артилерії», – пояснює важливість ПТРК аналітик Rand Corporation Майкл Бонерт.

«Якщо ми розглянемо класичну протитанкову оборону, ще до появи FPV-дронів, то у ЗСУ була вибудувана така система, у 2022 році, що на початку, працює ПТРК «Стугна» – це до 5 кілометрів. Хоча ще треба було знайти таку пряму видимість поля бою, але перший рубіж – це 5 кілометрів. Після цього може працювати Javelin або «Корсар» – 2,5 км. На ближній дистанції, яка вимірюється у сотнях метрів, починають працювати протитанкові гранатомети. Безпосередньо до цього додаємо протитанкові міни, протитанкові фортифікаційні споруди, надовби, протитанкові рови», – розповідає Олег Катков.

Десятки цілей для кожного

І на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну оператори ПТРК постійно вражали російську бронетехніку. У тому числі двічі збили за допомогою українського комплексу «Стугна» гелікоптери Ка-52. Боєць Денис на власні очі бачив, як вони падали – він і сам на той час знищив понад 20 цілей.

«У нас тоді пуски в один день були. Вони (95 ОДШБр – ред.) стояли з лівого краю лісу, а ми з правого. Тільки ми відпрацьовували по танках. І ми в ПДУ (пульт дистанційного управління – ред.) спостерігали, як ці два вертольоти падали. У нас за місяць виходило у кожного оператора по 10 одиниць техніки. І так потім потрохи відловлювали їх у відстійниках або коли вони намагалися завести піхоту», – ділиться спогадами оператор ПТРК 81-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ.

Поблизу Білогорівки на Луганщині в останні кілька тижнів з’явилося багато нещодавно спаленої російської бронетехніки на різних ділянках поля. Більшість зупинили саме завдяки роботі протитанкістів. Расім підбив три одиниці за один штурм.

«Четвертого лютого, тому що третього я заїхав на позицію і вже четвертого вся ця др... почалась. Вони полізли зі всіх сторін. З однієї сторони три вискочило, з другої сторони п’ять, і з третьої сторони там вісім їхали вже. Тобі ж координати дають, я наводжуся туди. Дивлюся – їде. Я пішов: перший пішов, другий, третій пішов. Потім підключився «джавелінщик». Почав теж їх скубти трохи», – розповідає оператор ПТРК 81-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ.

«Дуже багато танків тоді було. Ну нічого, впорались, відбили. Три уражених цілі, приблизно, хай 6 хвилин. Хотілося б побачити – вразив, не вразив, але цим вже займаються інші люди, які це все бачать. Ми одразу зробили пуск і в укриття, тому що це робота дуже ризикована. Останній раз було 3 танки, а в попередній раз танк і БМП», – доповнює історію Андрій – він якраз і є той самий «джавелінщик».

На двох у Андрія та Расіма 9 знищених танків та бронемашин. Майже всі цілі уразили останніми тижнями – до цього російські війська на їхньому напрямку не застосовували бронетанкових колон. Кожного із цих операторів навчав Денис.

«Їх в основному всіх вчать на «Корсари», «Фаготи», а сюди вони приходять – для них «Стугни» і Javelin – це щось нове. У нас і тренажери є, і документи. В принципі, можна і під час виконання повчитися, спробувати. Ще жодного разу не було, щоб хтось з першого разу промахнувся», – зазначає боєць.

Найкоротша історія російсько-української війни

2014

2022

Дивитись на сайті

Де зараз Javelin?

Фактично у ЗСУ зараз два основні ПТРК – українська «Стугна-П» та американський Javelin. Попри те, що українську ракету треба вести до цілі, а сам комплекс дуже важкий – понад 100 кілограмів, та й він не такий досконалий, як Javelin – бійцям подобається працювати зі «Стугною». Чому, пояснює Денис.

Ракета 30 кг важить. Плюс броня, ця вся др**. Сильно побігаєш? Ні, звісно

Расім, оператор ПТРК 81 ОАеБр ЗСУ

«Для колон вона більш актуальна, ніж Javelin, – каже він. – Через те, що ти поставив ракету, привів установку в бойове положення і робиш пуск. Вражаєш, змінюєш ракету і так по колу. А для Javelin треба зафіксувати ціль, зробити пуск, і включення тепловізійного режиму трохи довше, ніж на «Стугні».

«Із Javelin ти стоїш на горі. Ти стоїш, різкі вибухи, ти смикаєшся. Тобі треба зафіксувати [ціль] і стріляти. А зі «Стугни» ти можеш з окопа стріляти. Ракета 30 кг важить. Плюс броня. Сильно побігаєш? Ні, звісно. Треба ж допомагати. І сам вибігаєш, заряджаєш. Батарею замінити. Тому що батареї, буває, підводять. Вона розрахована на 6 пострілів, а ти можеш зробити 3 постріли і все, в тебе тухне установка, і тобі треба брати батарею, і треба бігти міняти батарею. І потім продовжуєш знову гасити», – перераховує плюси і мінуси української установки Расім.

Торік міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін заявляв, що з початку 2023-го виробництво українських ПТРК зросло вчетверо, хоча цього, за його словами, все одно замало. Враховуючи російські ракетні удари по українських промислових підприємствах, динаміка виробництва як ракет, так і комплексів могла змінитися. Тому без західних аналогів – не обійтись.

«Насправді є дві одночасні потреби. По-перше, європейські країни мають продовжити забезпечувати цим озброєнням. По-друге, допомагати і підтримувати Україну у розширенні її внутрішніх виробничих потужностей. Причина в тому, що ця протитанкова зброя, у випадках, коли немає бронемашин для захисту українських підрозділів, забезпечує єдину можливість зупиняти російську бронетехніку», – каже дослідник ринку бойових БПЛА Сем Кренні-Еванс.

За час повномасштабної війни Україна отримала від США тисячі ракет Javelin. У лютому цього року їхній виробник Lockheed Martin заявив про збільшення виробництва до 2400 Javelin на рік. До кінця 2026-го кількість має сягнути майже чотирьох тисяч. Хоча ці плани складні в реалізації, додає Кренні-Еванс.

«Складнощі ланок постачання, пошук нових постачальників для деяких компонентів, виробництво ключових елементів, таких як мікрочіпи, пошук ракетних двигунів – усі ці аспекти можуть займати тривалий час для збільшення виробництва, – зауважує він. – Принаймні виробництво Lockheed Martin почне зростати у 2025-му. Це збільшить кількість доступних «Джавелінів», але усе зведеться до фінансування від західних партнерів і України, щоб закупити ці ракети і відправити їх в Україну».

Ракети на полі бою непотрібні?

Загрозу від FPV протитанкісти передусім відчувають від БПЛА противника – вони суттєво ускладнили роботу бійцям – їм для ураження цілей треба бути фактично на передовій.

Ми говоримо про тему, яка дуже динамічно розвивається. Це дуже подібно до того, що було під час Першої світової війни з літаками

Олег Катков, головред Defense Express

Про один зі складних днів розповідає оператор ПТРК 81-ої ОАеБр Расім: «Установка поламалася – я її ввечері взяв на плечі, виніс. Зранку пішов, забрав [відремонтовану] установку і на плечах її заніс. Вона не простояла в мене і години – під...й FPV роз...в його. Спочатку один прилетів, потім другий. Бл...ь, пішов, зібрав ту «Стугну», виніс. Пішов забрав наступну – заніс. Це було важко. Не люблять вони ні дронщиків, ні протитанкістів. Це для них номер один».

Технологія безпілотника-камікадзе змінює поле бою. Масштаб цих змін різний – нічні FPV вже з’явилися і несуть загрозу, але їх не так багато, як денних. Зафіксовано випадок використання російською армією дрону, який керується через оптоволокно – воно розмотується під час польоту і на такий дрон не впливає РЕБ. І технологій, які намагаються інтегрувати у дрон, – досить багато. Передбачити розвиток FPV зараз дуже складно, каже Олег Катков.

«Ми говоримо про тему, яка дуже динамічно розвивається. Це дуже подібно до того, що було під час Першої світової війни з літаками. Вони починались з архаїчних конструкцій, які використовувались для розвідки лише, і пілоти під час зустрічі просто перестрілювалися з револьверів. А у 1918 році це завершилось повноцінними повітряними операціями і бомбардувальниками з прикриттям винищувачів. І це відбулось за 4 роки Першої світової війни. Приблизно те саме зараз відбувається з дронами на полі бою. Тому дуже важко передректи, що буде відбуватися на полі бою навіть через півроку», – зауважує Катков.

Незважаючи на те, що значна частина відео ураження техніки, укріплень чи особового складу на полі бою зараз – це дії дронів-камікадзе, це не означає, що потреби у дорожчих системах, таких як протитанкові ракетні комплекси, немає. Причому одна випущена ракета – це десятки тисяч доларів, а один FPV – лише кілька сотень.

Ти не завів собі бізнес і продаєш шапки, і тут біля тебе встав ще один тип і в нього на 5 гривень дешевше. Оце конкуренція. А у війні немає конкуренції

Расім, оператор ПТРК 81 ОАеБр ЗСУ

«Вони все ще мають важливу роль. Це сукупність трьох факторів: дальності, точності і летального ефекту озброєння. Це стосується як України, так і Росії. Під час минулорічного контрнаступу ми бачили, що російські ПТКРи, випущені з гелікоптерів і з землі, були дуже ефективними проти української броні, якщо вона була заповільнена мінними полями та артилерією. Рівнозначно українці дуже ефективно використовували ПТКРи для знищення російської броні під час спроб наступу уздовж лінії фронту. Протягом конфлікту були статичні етапи, коли обидві сторони окопані або в бункерах, або в будинках. Тоді ПТКРи використовувалися для високоточних ударів проти цих укріплених позицій. Тобто використання їх еволюціонувало з 2022 року», – каже Сем Кренні-Еванс.

«Вони взаємодоповнюють одне одного. Можна вважати, що FPV-дрони прекрасні у знищенні дешевої техніки, такої як російські гольфкари, які не так давно наступали. І у знищенні на більших дистанціях. А щойно важкоброньовані цілі наблизяться – «Джавеліни», ПТРК й інші подібні боєприпаси стають більш дієвими. «Джавеліни» і FPV-дрони взаємодоповнюють одне одного на полі бою. Тому що це дає можливість обирати оптимальні цілі, коли є обидва цих засоби. Буде згубно мати лише щось одне. Особливо під час оборони», – ділиться думками Майкл Бонерт.

Масовість FPV та майстерність пілотів щодня дають результат, знищуючи різноманітні цілі як на передовій, так і далеко від неї, та на кожному чергуванні у розрахунку FPV бувають і невдачі. Трапляється, що можуть зовсім трохи не долетіти до цілі, попри усі зусилля пілота або ж частину дронів подавляє РЕБ ще під час польоту.

«Ну частенько йде не за планом. Якщо люди думають, що 10 дронів – 10 влучань, то це не так. Буває таке, що і шість – всі шість в ціль. Якщо один до двох у пілота, один до трьох – то це нормальний результат. Це дуже гарний результат. Все залежить від дня. Як карта ляже, як говорять», – розповідає оператор FPV-дрона 40-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ Олександр.

Для бійців, які щодня стикаються з переважними силами російських військ, незалежно від спеціалізації – чи працюють вони з недорогим дроном чи дорогим протитанковим комплексом, не стоїть питання – чия роль важливіша на полі бою.

«Яка конкуренція? Ми всі робимо одну справу. Немає такого, що в тебе конкуренція. Це ж ти не завів собі бізнес і продаєш шапки, і тут біля тебе встав ще один тип і продає шапки на 5 гривень дешевше. Оце конкуренція. А у війні немає конкуренції. Ну як може бути конкуренція, коли ми всі за одне? Коли ми всі за одну державу боремось? Ну яка може бути конкуренція?» – роздумує вголос оператор ПТРК Расім.

FPV-дрони багато в чому стали такими масовими не лише через дешевизну, простоту і масовість, а й тому, що звичайних снарядів та іншого озброєння в якийсь момент війни ЗСУ стало просто не вистачати, враховуючи протяжність лінії фронту. Але ця технологія не зможе повноцінно замінити ні артилерійські боєприпаси, ні іншу допомогу від партнерів, яка так необхідна українській армії в останні місяці.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.

«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.